Крапелька та скарб піратів
У чарівному лісі, де дерева шепотіли казки, а квіти співали пісень, жила маленька єдиноріжка на ім'я Крапелька. Вона була білосніжною, з великими синіми очима та гривою, що переливалася всіма кольорами веселки. Крапелька любила стрибати по хмаринках з сонячних зайчиків і пити солодку росу. Але іноді їй ставало трохи нудно, і вона мріяла про справжню, велику пригоду.
Одного ранку, коли Крапелька гралася біля струмка, вона почула дивний крик: «На абордаж! Тисяча чортів!» На гілці старого дуба сидів великий строкатий папуга з пов'язкою на одному оці. Це був Різ, папуга, який колись жив зі справжніми піратами. Він розповів Крапельці, що його корабель потрапив у шторм, а він дивом урятувався, але загубив карту скарбів.
Крапелька аж засяяла від захоплення, почувши про скарби. Вона запропонувала Різу свою допомогу у пошуках. Папуга, хоч і був трохи буркотливим, але погодився, адже сам він не впорався б у цьому лісі. «Добре, мала! — прохрипів він. — Я не пам'ятаю, де карта, але пам'ятаю першу підказку з пісні капітана: «Йди за річкою, що шепоче сонним каменям».
Не гаючи ні хвилини, друзі вирушили в дорогу вздовж лісової річечки. Вода в ній і справді тихо дзюрчала, ніби щось нашіптувала. Незабаром вони побачили великі, вкриті мохом валуни, що лежали на березі й були схожі на сплячих велетнів. Крапелька обережно торкнулася одного з них своїм рогом, і камінь тихо засвітився, вказуючи шлях далі, до гучного водоспаду.
За стіною води, що з гуркотом падала вниз, ховалася таємна печера. Усередині було темно, але ріг Крапельки освітив стіни, на яких ріс дивовижний мох. Мох складався у малюнок великого піратського корабля. «Я згадав! — вигукнув Різ. — Наступні слова пісні: «Корабель із моху вкаже шлях через велику воду!» Але як же нам перебратися через море?»
Крапелька на мить замислилася, а потім її очі весело зблиснули. Вона підбігла до озера біля печери, де росли величезні латаття. Торкнувшись своїм чарівним рогом найбільшого листка, вона перетворила його на міцний і легкий човник. А товста гілка стала їм за щоглу з вітрилом із лопуха. Так у них з'явився власний маленький кораблик для великої подорожі.
Вони довго пливли по морю, аж поки на горизонті не з'явився острів дивної форми. Він був схожий на величезного велетня, що спить на воді. «Острів Сплячого Велетня! — радісно закричав Різ. — Капітан казав, що скарб захований там, де б'ється його кам'яне серце!» Друзі причалили до берега і почали шукати вхід у печеру в центрі острова.
Печера виявилася не страшною, а навпаки, дуже гарною. У її глибині стояла стара дерев'яна скриня, не замкнена, а лише прикрита. З хвилюванням Крапелька та Різ підняли важку кришку. Але всередині було не золото й коштовності, а скриня, повна дивовижних морських мушель, що переливалися перламутром. Коли Крапелька взяла одну з них, мушля заспівала ніжну, чарівну колискову. Це були скарби, що дарували солодкі сни, найцінніші скарби у світі. Вони повернулися додому втомлені, але щасливі, забравши з собою одну співочу мушлю, щоб щовечора слухати її дивовижні пісні.
