Одіссей та Дракон-цілитель
Жив-був хоробрий герой на ім'я Одіссей. Він був найкращим лучником у всьому світі, але найбільше за все він любив своїх друзів. Одного разу його маленька подружка-пташка захворіла. Її пір'ячко потьмяніло, і вона більше не співала своїх веселих пісеньок, а лише сумно сиділа у клітці.
Мудра сова розповіла Одіссею, що пташку може зцілити лише чарівна Сонячна Квітка. Ця квітка росла на далеких-далеких Островах Шепітливих Вітрів, куди не міг доплисти жоден корабель. Одіссей дуже засмутився, бо не знав, як допомогти своїй подружці. Він сидів на березі моря і дивився на хвилі, почуваючись дуже самотнім.
Раптом небо затінила велика, але добра тінь. Це був Гулі, благородний зелений дракон! Його луска виблискувала на сонці, як тисячі маленьких смарагдів. З його ніздрів йшов теплий пар, що пахнув м'ятою та ромашкою. Гулі м'яко приземлився поруч з Одіссеєм і спитав лагідним, глибоким голосом: "Чому ти сумуєш, хоробрий друже?".
Одіссей розповів доброму дракону про свою хвору пташку і чарівну квітку на недосяжному острові. Гулі уважно вислухав, а потім усміхнувся своєю великою драконячою посмішкою. "Не хвилюйся, Одіссею, – сказав він. – Мої крила сильніші за будь-який вітер, а моє серце добре. Я допоможу тобі дістатися до острова і врятувати твою подружку!".
Одіссей зрадів і обережно заліз на широку, теплу спину Гулі. Вони злетіли високо-високо в небо, вище за пухнасті хмаринки, що були схожі на білих овечок. Під ними розкинулося безкрає синє море, в якому, ніби зірочки, плавали срібні рибки. Політ був таким захоплюючим, що Одіссей сміявся від щастя, а вітер весело грався з його волоссям.
Незабаром вони побачили острів, увесь вкритий яскравими квітами та дивовижними деревами. Це був Острів Шепітливих Вітрів. Коли вони приземлилися, вітерець ніжно прошепотів їм на вушко: "Ласкаво просимо". Навколо співали райдужні пташки, а повітря було солодким від аромату квітів, наче у казковому саду.
У самому серці острова, на сонячній галявині, вони побачили її – Сонячну Квітку. Її пелюстки сяяли теплим, золотим світлом, наче це було маленьке сонечко, що спустилося на землю. Біля квітки сиділи пухнасті білочки, які були її охоронцями. Одіссей не став лякати їх, а натомість поділився з ними солодким яблуком, і білочки радісно пропустили його.
Одіссей дуже обережно зірвав одну квітку, дякуючи їй за її магію та світло. Гулі дбайливо загорнув її у великий лопуховий лист, щоб вона не зів'яла під час подорожі. Вони знову піднялися в небо, летячи додому під рожевим вечірнім небом. Зірочки почали з'являтися одна за одною, вказуючи їм шлях додому.
Коли вони повернулися, Одіссей дав крапельку нектару з квітки своїй маленькій пташці. І сталося диво! Пташка одразу ж стрепенулася, її пір'ячко знову засяяло, і вона заспівала найрадіснішу пісеньку на світі. Одіссей міцно обійняв Гулі і подякував йому. З того дня великий лучник і добрий дракон стали найкращими друзями, готовими до нових дивовижних пригод.
